Для християнина Прощена неділя більша, ніж свято. Це стартовий майданчик для занурення у молитовне покаяння Великого Посту. Заснування цього свята було закладено ще Адамом, а зафіксовано Христом.
Богословське обґрунтування свята
Щодня читаючи «Отче наш», християнин просить Бога: «І залиши нам наші борги, як і ми залишаємо боржникам нашим».
У Нагірній проповіді Христос вчить: «Бо якщо ви прощатимете людям провини їх, то простить і вам Отець ваш Небесний, а якщо не прощатимете людям провини їх, то й Отець ваш не пробачить вам гріхів ваших.» (Мт. 6:13-14).
Будучи розіп’ятий, Спаситель з хреста молився: «Отче! вибач їм, бо не знають, що роблять» (Лк. 23:34).
Прощати означає залишити все на суд Богу. Це найлегший шлях у Царство Боже, бо сказано Спасителем: «Не судіть, і не будете судимі» (Лк.6: 37).
Кого та як прощати
Святий Варсонофій Великий говорив про те, що, будучи прощеною, людина може закосніти в богопротивному устрої. Наприклад, дорослий син краде з дому речі. Він не усвідомлює, що надходить погано, тому не вибачається. А якщо його і пробачать, то, швидше за все, він наважиться на більш зухвалий злочин.
Тому є непорушне правило: «Немає чесноти без міркування».
Іноді з глибин пам’яті спливають епізоди, які дуже соромно. Можливо образили, обдурили, а більше того вдарили людину, з якою за давністю років вже втрачені контакти. Хтось із родичів живе далеко, і з ним неможлива особиста зустріч. Щодо таких випадків, можна подати записку на проскомідії, щоб посилити свою молитву про цю людину.
Багато людей згадують, що колись засмутили своїх родичів, і від цього важко стає на душі. А тим часом Христос нагадує: «У Бога всі живі» (Лк. 20:38).
Віруючих це твердження спонукає Прощеною неділею окремо подати записку про поминання, поставити свічку на переддень, і самому помолитися за тих, хто пішов із цього світу.
Простити – це означає звільнити свою душу від образ і злоби, щоб із чистим серцем увійти у Великий Піст.
Історія свята
Православна Прощена неділя нерозривно пов’язана із спогадом про вигнання з раю Адама та Єви. Після гріхопадіння Бог закликав прабатьків до покаяння, але розум їх був засліплений гріхом, і не почули вони Господа. За що й були одягнені в «шкіряні ризи» та вигнані з Едему.
Господь наш Ісус Христос прикладом свого життя і вченням показав, кого і як треба прощати.
Господь засуджує думку фарисеїв та саддукев. Вони хоч і намагалися жити праведно, однак до інших людей ставилися з нехтуванням, вважаючи себе перед Богом вищим за інших.
Господь прощає митаря, який упевнений, що загруз у гріхах, і навіть «очі не сміє підняти на небо» (Лк. 18:11-14).
Коріння Прощеної Неділі сягає палестинської обителі Сави Освяченого. У 4-5 століттях, ченці цього монастиря на час Великого Посту, наслідуючи Христа, йшли в пустелю, цілком покладаючи на Бога піклування про своє життя.
Подвижники не знали, чи зможуть вони повернутися до Великодня живими, тому в неділю перед виходом монастирська братія просили один у одного прощення і розходилася на 42 дні.
На початку 7-го століття, в Церкві було введено спеціальний чин підготовки до Великопостних днів.
На Русі вже у 16 столітті відзначався цей день із розмахом. Цар обходив монастирі та служивий народ, просячи у всіх прощення. Християни після обов’язкової недільної літургії ходили один одному в гості, збиралися на вулицях і площах відзначаючи Масляну.
Традиції Сирного тижня
Заміщення язичницького свята християнським – типове для релігії явище. Новий зміст замінює, наповнює новим християнським змістом старі уявлення.
Дата, на яку припадає Прощена неділя, залежить від Великоднього календаря. Сирний тиждень частково пісний, м’ясо вже під забороною. Як невід’ємна частина Великого Посту, вона готувала християн до плавного занурення в ритм пісного життя.