Сьогодні, 22 березня, православні християни, католики і деякі протестанти відзначають День 40 святих мучеників Севастійських. Як загинули ці люди, прийнявши мученицьку смерть багато століть назад, заради чого пожертвували своїми життями?
Було це в 313 році поблизу міста Севастії (раніше Мала Вірменія, зараз Туреччина). Правителями були Костянтин (християнин) і Лікіній (затятий язичник). І вирішив він на своїй частині імперії винищити всіх християн.
Стояв в той час під Севастії легіон з 40 каппадокійців, хто вірить у Христа. Приїхав до них Лікіній і став умовляти легіонерів відмовитися від свого Бога і принести жертву язичницьким Богам. Ті навідріз відмовилися. Їх кинули до в’язниці, де вони серед ночі почули голос:
Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. Ін. 11, 25
Зрозуміли християни, що їх Бог з ними поруч, Він підтримає і додасть їм сили.
На наступний день воїнів почали вмовляти, намагаючись лестощами і подарунками задобрити і схилити до зради свого Христа. Коли побачили, що нічого не допомагає, роздягли їх і загнали на замерзле вже озеро, і залишили їх там стояти до ранку під вартою.
На березі затопили Лазні, і спокушали тим християн, що можна, відмовившись від віри, відразу ж потрапити в тепло і затишок. Один з воїнів не витримав, рвонув на берег. Але як тільки ноги його торкнулися заповітного тепла, на місці помер.
Начальник їх Агріколай був затятим язичником. Але серед ночі, коли вся варта заснула, і він один не спав, то з подивом величезним побачив, як раптом чудом розтанув весь лід на озері, і вода нагрілася. А над ним в небі побачив диво – ангели несли 39 вінків, по числу воїнів, які не зрадили Христа.
І так вражений побаченим дивом злий язичник, увірувавши в Бога, якому поклоняються ці воїни, і, навіть не знаючи до пуття нічого про їхню віру, скинув з себе одяг і кинувся в озеро, кричачи: Господи, прийми і мою жертву разом з твоїми рабами. Вірую в тебе!
Так і вийшло, що, не дивлячись на зраду одного християнина, Господь повернув собі іншого, і їх так і залишилося 40 мучеників.
На ранок варта перебила всім їм глени, і кинула в багаття, а згорілі кістки викинули в озеро, щоб не зібрали їх інші християни, як останки святих мучеників для поклоніння.
По закінченні трьох днів єпископу Севастійському уві сні з’явився ангел і велів зібрати останки загиблих воїнів і дати їх землі. Петро з декількома кліриками вночі пробрався до озера, і все кістки, які знайшли, таємно поховали.
За народними традиціями в цей день в народі жінки завжди пекли 40 жайворонків і роздавали їх на честь пам’яті про святих воїнів, в озері зустріли мученицьку смерть за Ісуса Христа і віру нашу християнську.
